Закон України про культуру як засіб формування сучасного культурно-мистецького середовища

МІНІСТЕРСТВО КУЛЬТУРИ УКРАЇНИ

ДЗ „НАЦІОНАЛЬНА ПАРЛАМЕНТСЬКА БІБЛІОТЕКА УКРАЇНИ”

ІНФОРМАЦІЙНИЙ ЦЕНТР З ПИТАНЬ КУЛЬТУРИ ТА МИСТЕЦТВА

_______________________________________________________

      ДЗК                                      Випуск  2/5         ____                   2012 р.___

ЗАКОН УКРАЇНИ ПРО КУЛЬТУРУ ЯК ЗАСІБ

 ФОРМУВАННЯ СУЧАСНОГО КУЛЬТУРНО-МИСТЕЦЬКОГО СЕРЕДОВИЩА 

                      (оглядова довідка за матеріалами преси)

   Незалежність держави зав¬жди вимірюється її залежністю від культури – для третього тисячоліття це вже не метафора, а стратегія. Невипадково інтелектуали планети прогнозують докорінну зміну світових пріоритетів, коли „держави газу і нафти” поступаються державам, що будуються на гуманітарно-художніх та природничих засадах [1]. 

   Українська держава спирається на багатовікову історичну традицію великих праслов’янських культур. Її незалежність визначально орієнтувалася на здобутки, які виборювали, передусім, найчутливіші до фундаментальних цінностей суспільства гуманітарії і гуманісти – письменники, режисери, художники, музиканти. Перші каденції Верховної Ради України виявилися потужними генераторами гуманітарних ідей якраз через присутність у них моральної, національно орієнтованої худож¬ньої інтелігенції. Саме тоді було ухвалено перші за часів незалежності „Основи законодавства України про культуру”, підписані Президентом Л. Кравчуком у 1992 році [2]. 

    Життя доповнило цей документ й іншими правовими актами. Наприклад, норми, закріплені Конституцією України (1996 рік), реально гарантують свободу мистецької творчості й широкий доступ громадян до всього комплексу культурних надбань народу, без огляду на політичні переконання [3]. 

   Позитивною і зрозумілою рисою молодих держав є їхнє прагнення створити законодавче підґрунтя для змін, які відбуваються у їхніх суспільствах. Відомо, що вирішення проблем культурного будівництва для становлення незалежної держави, формування демократичного громадянського суспільства та створення сучасного національного культурно-мистецького простору є передумовою входження України до світової спільноти розвинених демократичних держав [4]. 

Сокиринський парк

  Пам’ятки минулих часів – свідки згаслого життя. В них вічно живе дух доби, що їх створила. В цьому їхня сила й принадність.

  Маєток Галаганів у с. Сокиринцях, що поблизу міста Прилуки на Чернігшівщині, і досі вражає всіх небайдужих до рідної старовини своєрідністю, вишуканістю архітектурних форм та чарівною природою.    Навіть в їх нинішньому стані Сокиринці можуть слугувати взірцем садибного мистецтва доби класицизму – художнього стилю, який панував майже упродовж століття. Ця садиба – яскравий доказ того, що ідеї високого стилю знаходили блискуче втілення не лише в столицях, а й у глибокій провінції.

15 квітня, неділя Пасха Христова - Великдень

"З Великоднем! З Христовим Воскресінням!

Здоров’я! Миру! Успіхів у праці!

Помолимося за душі спасіння

У колі друзів, в радості і щасті. 

Паски посвятим, і згадаєм рідних, 

Які від нас у вічність відійшли.

Дай Боже всім з Великоднем погідним!

У злагоді й достатку щоб жили!

Любові вам, надії, сил і віри!"

    15 квітня, неділя Пасха Христова - Великдень.

    Христос Воскрес! - Воістину Воскрес!

    О, як чудодійні ці слова! Коли ми їх вимовляємо або чуємо, в наших серцях спалахують вогні святої радості про Господа Ісуса Христа Воскреслого. І де б вони не виголошувалися, де б ці слова не лунали, де б не чулися, - усюди вони викликають тріпотіння в кожному серці і від них все яскравіше спалахує полум’я віри в душі кожного прославляючого Воскреслого Господа.

Чернігівська обласна універсальна наукова бібліотека ім. В. Г. Короленка

   Чернiгiвська громадська бiблiотека вiдкрита була 15/28 березня 1877 року на пiдставi Статуту, затвердженого Мiнiстром внутрiшнiх справ 9 лютого того ж року.

   Бiблiотека започаткована зусиллями групи демократично налаштованої iнтелiгенцiї мiста. В числi її фундаторiв знаходимо iмена вiдомих далеко за межами мiста О.А. Тищинського, Софiї та Олександра Русових, П.П. Червiнського, О.М. Борсук, О.П. Карпинського, М.О. Константиновича, К.Д. Милорадовича, В.Є. Варзара, I.Г. Рашевського, та iнших.

Батурин. Національний історико-культурний заповідник "Гетьманська столиця"

 Зі встановленням незалежності України повертаються із забуття імена та події, що мали доленосний вплив на історію України, на формування національної свідомості. Одне із провідних місць у цьому списку займає Батурин - славна гетьманська столиця Дем’яна   Многогрішного, Івана Самойловича, Івана Мазепи, Кирила Розумовського. 

 В імперські часи заборона всього, що підкреслювало автентичність України розповсюдилась, як жорстке табу, на вивчення історії Батурина. Лише проголошення незалежності відкрило цю можливість. З метою збереження пам’ятних місць, пов’язаних з історією українського козацтва та гетьманства, Постановою Кабінету Міністрів України від 14 червня 1993 року № 445 комплекс пам’яток Батурина оголошено державним історико-культурним заповідником “Гетьманська столиця”, що стало першим кроком у встановленні історичної справедливості по відношенню до Батурина. До складу заповідника увійшло тридцять дев'ять об'єктів – унікальних пам?яток історії, архітектури, археології та природи доби Гетьманщини. Охоронні зони заповідника - 57 га. Державні акти на право постійного користування земельними ділянками оформлені на сім ділянок загальною площею 28,8 га.

Національний архітектурно-історичний заповідник «Чернігів стародавній»

       Чернігів — одне з найдавніших міст України, в якому до нашого часу збереглося до 50 пам’яток архітектури ХІ—ХІХ ст. і до 200 меморіальних пам’яток і пам’ятних місць, пов’язаних з перебуванням видатних осіб. Тому ще в 1946 р. Чернігів був віднесений до 3-х історичних міст України після Києва і Львова. 

   З метою поліпшення охорони та збереження пам’яток архітектури, мистецтва та історії (згідно постанови Ради Міністрів УРСР від 20 лютого 1967 р. № 125) створено Чернігівський державний архітектурно-історичний заповідник на правах філіалу Державного архітектурно-історичного заповідника «Софійський музей». 

Чернігівська обласна бібліотека для дітей ім. М.Островського

  Обласну бібліотеку для дітей ім. М.Островського в Чернігові знають і діти, і дорослі. 

   Багато поколінь чернігівців за роки діяльності бібліотеки стали друзями книги, знайшли тут і увагу бібліотекаря, і радість спілкування; для багатьох маленьких мешканців міста бібліотека стала рідною домівкою. 

  Бібліотеці виповнюється 110 років.    Бібліотечні традиції Чернігівщини давні і багаті, проте до кінця 19 століття спеціалізованого бібліотечного обслуговування дітей, в сучасному розумінні, в місті Чернігові не було. Історія бібліотеки починається 5 травня 1898 року, коли вперше в Чернігові почав функціонувати дитячий відділ Чернігівської громадської бібліотеки. З грудня 1937 року на базі відділу створена обласна бібліотека для дітей та юнацтва. З вересня 1949 року їй присвоєне ім'я Миколи Островського.