«Він був сином мужика, - і став володарем у царстві духа.
Він був кріпаком, і став велетнем у царстві людської культури.
Він був самоуком, і вказав нові, світлі і вільні шляхи професорам і книжним
ученим.
Доля переслідувала його в житті, скільки могла, та вона не зуміла перетворити золота його душі у ржу, ані його любові до людей в ненависть і погорду…
Доля не шкодувала йому страждань, але й не пожаліла втіх, що били із здорового джерела життя.
Найкращий і найцінніший скарб доля дала йому лише по смерті – невмирущу славу і всерозквітаючу радість, яку в мільйонів людських сердець все наново збуджуватимуть його твори…»
(І. Франко Присвята)
9 березня – день народження Тараса Григоровича Шевченка (1814-1816), українського поета, художника, мислителя.
Трагічна і яскрава доля Тараса Шевченка, творча спадщина геніального поета, художника є незнище-нними символами історії українського народу, його національними святинями.
Народився Тарас Шевченко 9 березня 1814 р. (новий стиль) у с. Моринцях на Київщині в кріпацькій родині. Убога й тісна була хата Шевченків, убоге й тісне було і життя цієї родини, як зрештою й переважної більшості їх односельців. Тільки невпинною тяжкою працею Грицько і Катерина Шевченки могли сяк-так утримати себе й дітей, що їх у 1818 році мали вони вже шестеро. Тарас прийшов на світ третій: перед ним – брат Микита й сестра Катерина, по ньому – Йосип, Ярина й сліпенька Марія. Коли пізніше, згадуючи життя своєї родини, поет писав:
"…неволя,
Робота тяжкая, ніколи
І помолитись не дають",
то нічого не перебільшував: у світлі документальних історичних даних тодішнє життя кріпаків встає в нашій уяві, як справжнє пекло, яким воно уявлялося й Шевченкові:
"Мені аж страшно, як згадаю
Оту хатину край села!
………………………………..
Мене там мати повивала
І, повиваючи, співала,
Свою нудьгу переливала
В свою дитину…. В тім гаю,
У тій хатині, у раю
Я бачив пекло…."
Тепло материнського серця, жвавість вдачі, вся розкіш материнських почуттів, на які так багата була кріпачка з колишнього вільного селянського роду Катерина Бойко, - про все це переповість Шевченко в численних поемах. Образи жінок-матерів «Кобзаря» світлі, аж св'яті, кожна має свою неповторну грань, засвітчується щастям материнства і тяжко та гірко страждає, як мати. Скільки ж треба було маленькому хлопчикові придивлятися, думати й відчувати, жити материнськими думами, щоб серце жіноче спізнати до дна… Адже поет ніколи більше по смерті матері не матиме оселі, сім'ї. Отож, в образах жінок, створених Шевченком, слід вбачати і зворушливе відображення незабутніх спогадів про рідну матір. Ледве Тарасові минуло 9 літ, як померла його бідна мати: її
"…ще молодую – умогилу
Нужда та праця положила…"
Тужили діти за матір'ю, а найбільше мабуть, чутливий Тарас. Не мав до кого тулитися, не мав заступниці, щоб його боронила. Із смутком геть пізніше згадував, як у Свят-Вечір того року понесли вони «троє» - очевидно , Микита, сам він та Ярина – святу вечерю дідові Іванові. Коли почали промовляти освячені віками слова : «Святий Вечір! прислали нас, діду, батько й мати…», то перед словом «мати» запнулися і всі троє заридали»: «нам-згадує поет – не можна було сказати: «і мати».
Батькові годі було без хазяйки з дрібними дітьми оставатися – він оженився. Життя родини Шевченків обернулося на пекло. «Хто бачив хоч здалеку мачуху й так званих зведенят, той, значить, бачив пекло в найогидливішому тріюмфі!»-оповідав пізніше сам Тарас Григорович. «Не минало години без сварки й лайки поміж батьком та мачухою: мачуха особливо ненавиділа мене, мабуть, за те, що я часто лупцював її кволого Степанка». Отже найгірше в тому родинному негаразді було малому Тарасові. Коли хлопцеві виповнилося 11 років помер батько. По смерті батька жив у мачухи, але більше опікувалась ним сестра Катерина. Читати й писати навчився в дяка, де одночасно був і наймитом. Через деякий час дяк зійшовся з молодою Шевченковою мачухою і почав з нею пиячити й гуляти, а Тараса почав товкти «як гамана». Дяк не раз морив його голодом. Утікаючи від дякових стусанів, ховався в кущах. Навіть робив собі з дерну «щось подібне до ліжка» у тих калинових кущах, списував до зроблених зшиточків псалми й колядки, орнаментуючи їх «хрестами і візерунками з квітками», так, як робили це вчителі-дяки, у яких він бачив різні рукописні збірки із псалмами та кантатами:
"Давно те діялось. Ще в школі,
Таки в учителя-дяка
Гарненько вкраду пятака
(Бо я було трохи не голе –
Таке убоге) та й куплю
Паперу аркуш. І зроблю
Маленьку книжечку. Хрестами
І візерунками з квітками
Кругом листочки обведу.
Та й списую Сковороду
Або «Три царіє со дари».
Там сам собі у бур'яні,
Щоб не почув хто, не побачив,
Виспівую та плачу".
Коли Тарасові було п'ятнадцять років, пан забрав його до своїх покоїв, де він був хатнім слугою. У 1829 році пан Енгельгардт вирушив з Тарасом та групою обслуги до Польщі та Литви. Там, бачачи здібності Тараса, віддав його в науку до маляра Лямпі. Але скоро у Варшаві спалахнуло заворушення проти царського панування, і пан із челяддю швидко виїхав до Петербурга. Ось так доля привела 17-річного Тараса до пишної столиці Російської імперії, до міста, де він прожив багато років, де сталися важливі події в його житті, одна з яких – викуп з неволі.
У Петербурзі пан Енгельгардт, нарешті, зважив на прохання свого козачка й дозволив йому вчитися малювати. Вчителем Тараса був Василь Ширяєв, досить відомий у Петербурзі майстер декоративних розписів. У нього Шевченко здобув певну професійну малярську підготовку, став одним із кращих учнів і брав участь у розписах стін і плафонів Великого театру.
Окрім декоративних розписів Тарас малював з натури античні статуї в Літньому саду, створював багатофігурні композиції на історичні та міфологічні теми, працював над акварельними портретами, часто виконуючи замовлення пана Енгельгардта.
Вирішальне значення для Тараса Шевченка мала зустріч із земляком, родом із Богуслава, учнем Академії мистецтв Іваном Сошенком. Він перший спостеріг талант у ранніх Тарасових малюнках і розпочав справу викупу Шевченка з кріпацької неволі.
І. М. Сошенко знайомить талановитого кріпака з українськими та російськими відомими діячами мистецтв та літератури, що жили в Петербурзі: поетом і письменником, викладачем словесності – Євгеном Павловичем Гребінкою, українським живописцем, другом Брюллова – Аполлоном Мокрицьким, конференц-секретарем Академії мистецтв – Василем Івановичем Григоровичем. В. Григорович познайомив Шевченка з відомим російським поетом, вихователем дітей царської сім'ї, людиною впливовою і доброю – Василем Андрійовичем Жуковським. За порадою Сошенка та Григоровича Тарас відвідує товариство заохочування художників, де його роботам дали високу оцінку.
Найбільша заслуга у справі визволення Тараса Шевченка з неволі належить великому російському художнику Карлу Брюллову. Він побачив обдарування не тільки в малюнках Шевченка, а й високо оцінив його перші вірші. На той час Тарас написав романтичну баладу «Причина». Перший твір уже був поетичним шедевром. Брюлов вирішив визволити Шевченка з кріпацької неволі дати йому можливість вчитися в Академії мистецтв.
Кріпакам учитися в Академії заборонялося. Славетний художник із світовим іменем, знайомство з котрим лестило навіть вельможам, сподівався досить швидко вирішити цю проблему, на його думку, варто було лише переговорити із паном Енгельгардтом, переконати його відпустити Тараса на волю, виявивши цим свою гуманність. Та Павло Енгельгардт брутально повівся з Брюловим. Ніяких гуманних вчинків – лише гроші. Такі умови поставив Шевченків пан. Відомому російському художнику О. Г. Веніціанову , який також клопотався за Шевченка, Енгельгардт назвав остаточну ціну – 2500 карбованців. Дізнавшись, що справи ускладнилися, Тарас занедужав і цілий місяць знаходився у лікарні. Тим часом К. Брюллов та В. Жуковський знайшли спосіб зібрати необхідну суму: 2 квітня 1837 року Карл Брюлов почав малювати портрет Василя Андрійовича Жуковського. Через рік портрет було завершено. Він був розіграний в лотерею в імператорській родині.
25 квітня 1838 року на квартирі Брюлова в присутності графа М. Вілєльгорського й художника А. Мокрицького В. Жуковський вручив Шевченкові відпускну.
Ставши вільною людиною в 24 роки, Шевченко почав навчатися малярства в Академії, живучи то в Сошенка, то в Брюлова, або в будинку академії. За свої малярські праці та офорти (різьба по міді) дістав срібну медаль.
Глибоко зворушений здобуттям волі, Шевченко того ж року почав писати вірші та поеми, захоплюючись українською історичною тематикою. Його вірші відразу здобули успіх. А в 1840 р. Шевченко вже видає свій перший збірник поезій «Кобзар», що означає народний співець, що грає на кобзі. З'явився цей збірник поезій у той час, коли нова українська література тільки-но зароджувалася і хоч її представляли твори І. П. Котляревського, Г. Ф. Квітки-Основ'яненка, талановитих поетів-романтиків, вона булла ще не настільки сильною, аби стати загальновизнаною.
На початку ХІХ століття точилася боротьба за право на життя української літератури, української літературної мови, яку петербурзька критика висміювала і зневажала. Українську мову називали «мужичою».
І ось з'явився «Кобзар» Тараса Шевченка. Надруковані в ньому українські поезії вражали своєю досконалістю і красою. Поява цих поетичних творів стала подією як в українській літературі, так і в усьому слов'янському красному письменстві. Тарас Шевченко поставив українську літературу в ряд європейських літератур, і право української мови на самостійний розвиток стало безперечним. Це видання мало величезний успіх. У ньому автор віддав багато таланту, пишучи про тяжку долю покріпаченого українського люду. Наступного року (1841) він видає велику поему «Гайдамаки» про героїчну боротьбу українських повстанців проти польських гнобителів. В основу сюжету покладено події гайдамацького повстання 1768 року, відомого під назвою Коліївщина. За широтою охоплення історичних подій, глибиною їх осмислення поема становила нове явище в українській літературі. До Шевченка тема Коліївщини в українській та російських літературах не порушувалася, за винятком епізодичних образів гайдамаків та негативного їх трактування. Чому поет звернувся до цієї теми? Сама біографія поета привела його до теми Коліївщини. Народився Шевченко на Звенигородщині, в тих місцях, де розпочалося повстання. Дід Тараса Іван – учасник Коліївщини – розповідав своїм онукам про ті далекі події. Майбутній поет часто слухав перекази і спогади не лише свого діда, а й багатьох інших «старих людей». Малий Тарас виростав серед гайдамацьких пісень, у яких народ славив своїх ватажків, боротьбу за волю і незалежність України. Ці пісні Т. Г. Шевченко знав і любив їх співати. Вони позначилися не тільки на історичній основі поеми, а й на поетиці, загальній ліричній атмосфері твору. Головний герой поеми «Гайдамаки» - народ. Це не тло, на якому виступають герої-одинаки, а велика рушійна сила. Десь на початку 1843 року Шевченко написав драму «Назар Стодоля», яку відразу студенти Петербурзької медичної хірургічної академії поставили українською мовою на своїй сцені. Там тоді навчалося багато студентів-українців. У 1877 році драма йшла на сцені Московського Малого театру. Скрізь мала вона великий успіх. Знавці порівнювали її з драмами Шекспіра.
У 1843 році Шевченко повертається в Україну, відвідує рідне село. У Києві знайомиться з багатьма поетами, письменниками та прихильниками його творчості. У тому ж році гостює у маєтку генерал-губернатора України князя Миколи Рєпніна. Дочка князя, Варвара Рєпніна, закохується в поета. Він присвятив їй свою поему «Тризна» та подарував автопортрет.
Те що побачив Шевченко в Україні 1843 року - жахливі картини соціального й національного гноблення українського народу, обпалило душу поета горем. Під враженням від поїздки він створює поему «Сон» - ліричний памфлет, перший твір політичної сатири в новій українській літературі. У викритті страшної потвори – державно-бюрократичної ієрархії – поет піднявся до рівня кращих політичних сатириків світової літератури.
Перед нами справді комедія існування самодержавства – світу привидів. Шевченко поставив за мету показати всю покріпачену Україну, соціально-політичне буття Росії середини ХІХ століття, охоплюючи зором весь простір. Для цього й потрібна була форма сну. Картина України змальована в першій частині поеми, гнітюче страшна. Такою справді була Україна, коли Шевченко відвідав її уперше 1843 року.
У другій частині поеми, пролітаючи над Сибіром, ліричний герой серед каторжан бачить борців за народні права:
"А меж ними, запеклими
В кайдани убраний
Цар всесвітній! Цар волі, цар,
Штемпом увінчаний!
В муці, в каторзі не просить,
Не плаче, не стогне!
Раз добром нагріте серце
Вік не прохолоне!"
У третій частині «Сну», оглядаючи віщим зором Петербург, столицю збудовану на кістках народних, Шевченко нагадує сучасникам, що на руїнах самостійності України зростала і міцніла бюрократична, деспотична держава:
"Царю проклятий, лукавий,
Аспиде неситий!
Що ти зробив з козаками?
Болота засипав
Благородними костями;
Поставив столицю
На їх трупах катованих!"
Усі три частини поеми та її вступ малюють кривди, що спричинені Україні з боку самодержавства: політичні, соціальні, моральні. Але для такого великого гуманіста просто розповісти про зло – замало. У поемі порушено проблему протистояння Духа істини і Духа зла. Епіграф до «Сну» стверджує, що Духа істини світ не може прийняти, бо не бачить і не знає його. А виявляється, істина – у світанні над Україною, істина в тому, аби Україна жила:
"Летим. Дивлюся, аж світає
Край неба палає, Соловейко в темнім гаї
Сонце зострічає.
Тихесенько вітер віє,
Степи, лани мріють,
Меж ярами над ставами
Верби зеленіють.
Сади рясні похилились,
Тополі по волі
Стоять собі, мов сторожа,
Розмовляють з полем.
І все то те, вся країна,
Повита красою,
Зеленіє, вмивається
Дрібною росою,
Споконвіку вмивається,
Сонце зострічає…
І нема тому почину,
І краю немає!"
Діставши в 1845 році працю в Київській археографічній комісії, Шевченко мандрує по Київщині, збирає народну творчість, малює історичні пам'ятки, старовинні церкви, споруди, укріплення. Одночасно весь час пише нові талановиті поезії.
1846 році в Києві утворилось підпільне Кирило-Мефодієвське товариство, що мало на меті боротися демократичними способами за права народу, рідну мову, культуру – проти кріпацтва й царизму. У 1846 році вступив до нього і Т. Шевченко. На сходинках товариства Шевченко іноді читав і свої протицарські поезії, зокрема поему «Сон». Але в 1847 році за доносом провокатора О. Петрова, що жив за стіною в сусідньому помешканні й підслуховував розмови членів товариства, Шевченка та інших учасників товариства заарештували.
Суд над заарештованими відбувся в Петербурзі. Найсуворіше засудили Шевченка, особливо за його протицарські вірші. Сам цар написав на вирокові: «Із забороною писати й малювати». Його було вислано на десять років до Оренбурга, біля Каспійського моря, відбувати тяжку солдатську службу:
"Молюся! Господи, молюсь!
Хвалить тебе не перестану!
Що я ні з ким не поділю
Мою тюрму, мої кайдани!"
(Т. Шевченко. М. Костомарову. 1847)
Великий національний поет України, талановитий художник був визнаний політичним злочинцем і змушений стати рядовим солдатом Російської імперії.
Роки поетової неволі поділяють на два періоди. Перші три роки (1847-1850) він провів в Оренбурзі, Орську, в Аральській експедиції. Другий період (1850-1857) – семирічне заслання на півострові Мангишлак у Новопетровському укріпленні.
Тараса Шевченка одягли в солдатську форму, поселили в казармі. Почалася тяжка, виснажлива муштра. Проте найбільше гнітила його й завдавала страждань заборона писати й малювати. Та невдовзі всупереч «высочайшему повелению» він починає писати вірші, а згодом і малювати.
До нас дійшли чотири маленькі книжечки, які поет робив на кожен рік окремо й куди крадькома записував свої вірші. Ховав він їх за халяву чобота, звідсі й назва "захалявн"і:
"І довелося знов мені
На старість з віршами ховатись,
Мережать книжечки, співати
І плакати у бур'яні.
І тяжко плакать…"
- писав із гіркотою Тарас Шевченко.
Пізніше друг Шевченка Михайло Лазаревський всі книжечки об'єднав в одну, яка дістала назву «Мала книжка", або «Захалявна». До неї Тарас Шевченко записав 120 поезій, різних за тематикою та жанрами.
Більшість віршів Тарас Шевченко написав під час роботи в Аральській експедиції (1848-1849), яка вела дослідження Аральського моря. Очолював цю експедицію Олексій Іванович Бутаков – російський мореплавець. Він і включив до її складу Тараса Шевченка. Протягом двох років перебування в експедиції Тарас Григорович був звільнений від військової муштри, дістав дозвіл малювати і створив близько 200 акварелей.
Після закінчення роботи експедиція повернулася до Оренбурга, де Шевченко працює над завершенням малярських творів, необхідних для звітування.
На початку 1850 року Шевченко робить спробу одержати офіційний дозвіл малювати і звертається з листом до шефа жандармів Дубельта в Петербург. У цей час прапорщик М. Ісаєв написав донос про те, що Т. Шевченко порушує «высочайшее повеление» - ходить у цивільному, живе на квартирі, а не в казармі, малює й пише вірші. 23 квітня 1850 року Шевченка заарештували. До особливого розпорядження його посадили на гауптвахту. В жовтні 1850 року поета відправили під посилений нагляд в нове місце заслання – Новопетровське укріплення. Новопетровське укріплення знаходилось на півострові Мангишлак. Каспійське море омивало випалені сонцем степи. «Настоящая пустыня! Песок да камень; хоть бы травка, хоть бы деревцо – ничего нет», - писав Т. Г. Шевченко в листі до Семена Гулака-Артемовського. В цій пустелі український поет знаходився сім років.
Особливо тяжкими були перші роки перебування в Новопетровському укріпленні. Щоденна муштра, казарми та ще пильний нагляд ротного командира і спеціально приставленого солдата, який навіть перевіряв кишені поета, шукаючи олівці чи папір. Згодом, завдяки коменданту Новопетровського укріплення А. П. Маєвському, також І. Ускову, який став комендантом пізніше, становище Тараса Шевченка поліпшилося. Він дістав дозвіл малювати.
2 серпня 1857 року Тарас Шевченко востаннє побачив Новопетровське укріплення у промінні призахідного сонця.
Довгождана воля для поета виявилася «волею на прив'язі». Півроку мусив жити в Нижньому Новгороді, почуваючи себе в'язнем: йому заборонили в'їзд до обох столиць.
Незважаючи на те, що Нижньому Новгороді Тарас Григорович часто хворів, він багато працює: редагує невольничу поезію, створює кілька десятків архітектурних пейзажів, більше 20 портретів, три автопортрети, перечитує-надолуджує періодику, нелегальну літературу, підтримує контакт із людьми, причетними до декабристів.
З того, що писав поет на засланні і після, нічого не друкуватимуть. До рукопису «Більша книжка» він вписуватиме всі нові твори – це найповніша прижиттєва збірка від 1847 року.
Шевченка повсякчас обтяжувала матеріальна скрута. Не маючи жодних заощаджень, не маючи навіть елементарного – житла, мусив думати, як починати життя спочатку. Єдина надія на заробіток – видрукувати щось із 20 російських повістей, оскільки українських журналів не було. Шевченко надсилає рукописи друзям, листується з редакторами російських журналів. Підбадьорений добрим словом тонкого стиліста С. Аксакова, працює над другою частиною «Прогулки с удовольствием и не без морали». «Я тепер день і ніч сижу», - писав Шевченко до Щепкіна 17 січня 1858 року. Але, на жаль, жоден із російських часописів, ані «Современник», ані «Отечественные записки» не підтримали поета-засланця.
У березні Шевченко повертається до Петербурга, де за ним установлюють пильний нагляд, «дабы он не обращал во зло свого таланта» (з листа міністра царського двору Адлерберга до віце-президента Академії мистецтв графа Ф. П. Толстого). Громадськість столиці зустріла Шевченка з захопленням. «Боюся, как бы мне не сделаться модной фигурой в Питере. А на то похоже», - записав поет до «Щоденника».
Політична поезія цього періоду позначена зрілістю, гостротою, вірою в перемогу суспільної справедливості. «…Десятилітня неволя в киргизьких степах не зломила духовної сили нашого поета, - зазначав І. Франко, - а навпаки, лишила йому мужність серед кращих обставин піднятися на недосяжну перед тим висоту. Поема «Марія» являється одним з найкращих доказів сього погляду.»
Через 12 років розлуки 25 травня 1859 року Т. Г. Шевченко втретє і востаннє приїздить в Україну. Відвідує Козачковського, подружжя Максимовичів, рідних у Кирилівці. Лише півтора місяці побув на батьківщині. Вставав зі сходом сонця і поспішав на природу, зустрічався з селянами. Мав намір дістати клапоть грунту й оселитися в Україні. Та 13 липня 1859 року Шевченка заарештували, не пояснивши причини. Це був третій арешт у його житті. І ніколи не буде дозволено йому не лише жити в Україні, а навіть навідуватися на гостину.
Одинокий, у петербурзькій майстерні з сильними випарами кислот, доживав поет свій страдницький вік. Уже будучи тяжко хворим, видав український буквар, побачив у друку кілька своїх творів у першому номері «Основи». Створив низку невимовно смутних ліричних віршів.
Помер Тарас Григорович Шевченко 10 березня 1861 року.
.JPG)
По смерті тіло Шевченка перепоховали зі Смоленського кладовища у Петербурзі на Чернечій горі в Каневі. З того часу височить над Дніпром могила поета, вічно жива душа його витає над Україною.
Губляться рукописи, тліють книги, вода і вітер стирають написи на камені, слово Шевченка – житиме. Те, що сповідував поет, - один з найбільш незалежних умів в усій історії людства - долучається до нашої духовності. Шевченко виступає сьогодні духовним будівничим нашої держави. Тому наш обов'язок самокритично усвідомити його дорогоцінну спадщину, його пророцтва і перестороги, долати духовне невільництво забезпеченням повної свободи особи. Тільки за цієї умови українська людина сприйматиме об'єктивні оцінки історії свого народу і відкриває для себе чіткі перспективи розвитку своєї держави. Національна самосвідомість – величезна духовна сила, яка здатна ефективно вплинути на державотворчі процеси, стимулюючи енергію народу задля винесення суспільного поступу на високу хвилю розвою. І як раніше, особливо в періоди переломні, історично зламні для українського народу, визначна роль у її формуванні належить поезії Шевченка, яка акумулювала історичний досвід нації та не втрачає сили народного самовираження.
Дозвольте скласти пошану Великому Синові України поетичними рядками Василя Симоненка:
«Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,
І голос твій нам душі окриля.
Встає в новій красі, забувши лихоліття,
Твоя, Тарасе, звільнена земля…»
«У росяні вінки заплетені суцвіття
До ніг тобі, титане, кладемо,
Ми чуємо тебе, Кобзарю, крізь століття,
Тебе своїм сучасником звемо».
Радимо прочитати:
Книги:
1. Антонович Д. В. Шевченко – маляр / Антонович Д. В. – К. : Україна, 2004. - 269, [2] с. : ілюстр. - Бібліогр.: с. 242.
2. Бабинцев С. М. Тарас Григорьевич Шевченко : биография / С. М. Бабинцев - Ленинград : Просвещение, 1970. - 155,[3] с. : ил. - (Биография писателя). - Библиогр.: с. 157
3. Барабаш Ю. Тарас Шевченко: імператив України. Історіко- й націософська парадигма / Ю. Барабаш ; Нац. ун-т "Києво-Могилянська академія.", НАН України, Ін-т л-ри ім. Т. Г. Шевченка. – К. : Києво-Могилянська академія, 2004. - 179, [2] с. - Бібліогр. в кінці ст.
4. Барабаш Ю. Я. Вибрані студії. Сковорода. Гоголь. Шевченко / Барабаш Ю. – К. : Києво-Могилянська академія, 2006. - 741, [1] с. - Бібліогр. в прим.: с. 350-365, 693-721.
5. Барка В. Правда Кобзаря / В. Барка ; Т-во укр. мови ім. Т. Шевченка у США, Рівнен. ООТ "Просвіта" ім. Т. Шевченка. - Рівне, 2002. - 319 с.
6. Бузина О. О. Вурдалак Тарас Шевченко или Поддельный Кобзарь / Олесь Бузина. – К. : Арий, 2008. - 285 с. : ил. - Библиогр. : с. 280 - 283.
7. Вісник Товариства української культури Кубані. № 1(41), 2005. - Краснодар : Советская Кубань, 2005. - 8 с. : ілюстр.
8. Вічний як народ: сторінки до біографії Т. Г. Шевченка. – К. : Либідь, 1998. - 270, [1] с. : ілюстр. - Бібліогр.: с. 269-270.
9. Видання Тараса Шевченка в Україні (1840-1923) : наук.-допом. бібліогр. покажч. / [уклад. І. О. Негрейчук]. - [б. м.], 2010. - 71 с.
10. Видання творів Тараса Шевченка у фондах Шевченківського національного заповідника : каталог. – К. : Криниця, 2004. - 367 с
11. Грабович Г. Шевченко, якого не знаємо. (З проблематики символічної автобіографії та сучасної рецепції поета) / Грабович Г. – К. : Критика, 2000. - 317 с. : ілюстр. - Бібліогр.: с. 303-304.
12. Грушевський М. С. З історії релігійної думки на Україні / Грушевський М. С. - 2-ге удосконал. вид. - Вінніпег ; Мюнхен ; Детройт, 1962. - 160 с. : ілюстр.
13. Демиденко, Вячеслав. Остались здесь их душ частички / Вячеслав Демченко – К. : Радуга, 2010. - 119 с. : [24] с. ил. - Библиогр.: с. 119.
14. Державний музей Т. Г. Шевченка : альбом. – К. : Мистецтво, 1989. - 168 с. : ілюстр. - Рез. рос. та англ. мовами. .
15. Дзюба І. М. З криниці літ : у 3 т. Т. 2 : Шевченко і світ. Естетика і культурологія. Знайомство з десятою Музою. "Бо то не просто мова, звуки...". Тернисті дороги порозуміння / І. М. Дзюба. – К. : Києво-Могилянська академія, 2006. - 973, [2] с. : фотогр.
16. Дзюба І. М. Тарас Шевченко / І. М. Дзюба. – К. : Альтернативи, 2005. - 701, [1] с. : ілюстр. - (Особистість і доба). - Бібліогр. в підрядк. прим.
17. Дзюба І. Шевченкофобія в сучасній Україні / І. М. Дзюба – К. : Києво-Могилянська академія, 2006. - 58 с.
18. Донцов Д. І. Туга за героїчним: постаті та ідеї літературної України / Д. І. Донцов.; Друзі т-ва ім. Григорія Ващенка. – К. : Веселка, 2003. - 99, [2] с. : ілюстр.
19. Донцов Д. Правда прадідів великих / Д. Донцов. - К. : Українська Видавнича Спілка, 2004. - 102,[1] с.
20. Дудко І. П. Єднав Тарас серця / І. П. Дудко - [б. м.] : [б. в.], 2003. - 32, [1] с.
21. Жур П. В. Труди і дні Кобзаря / П. В. Жур. – К. : Дніпро, 2003. - 516, [2] с., 1 арк. портр. - (Бібліотека Шевченківського комітету).
22. Забужко О. С. Шевченків міф України: спроба філософського аналізу / О. С. Забужко. – К. : Факт, 2006. - 146 с. - (Висока полиця). - Бібліогр. на полях.
23. Зайцев П. І. Життя Тараса Шевченка / П. І. Зайцев. - 2-ге вид. – К. : Обереги, 2004. - 477 с. : ілюстр. - (Бібліотека українського раритету). - Бібліогр.: с. 470-475.
24. Зоре моя вечірняя...: Т. Г. Шевченко й одвічна жіноча таїна. – К. : Слов`янський град, 2002. - 131, [1] с. : ілюстр. + дод. (24 окр. листівки в обкл.).
25. Касіян В. І. Пророк / Касіян В. І. ; Есе / Гоян Я. – К. : Веселка, 2006. - 429 с. : ілюстр. - (Бібліотека Шевченківського комітету).
26. Каталог творів учасників пленеру "Шляхами Тараса" (Седнів - 2003) ; уклад. О. Ю. Федорова. - К., 2003. - 24 с. : ілюстр.
27. Клочек Г. Д. Поезія Тараса Шевченка: сучасна інтерпретація : посіб. для вчителя / Г. Д. Клочек – К. : Освіта, 1998. - 234, [3] с. - Бібліогр. в підрядк. прим.
28. Ковтун Ю. І. Кохані жінки Шевченка: тарасові музи / Ю. І. Ковтун. - К. : Україна, 2004. - 206 с. : ілюстр. - Бібліогр.: с. 204-205.
29. Ковтун Ю. І. Тарасові музи / Ю. І. Ковтун. – К. : Україна, 2003. - 206 с. : ілюстр. - Бібліогр.: с. 204-205.
30. Література та культура Полісся. Вип. 37 : Філологія, історія та культура Полісся на перетині думок / [відп. ред., упоряд. Г. В. Самойленко]. - Ніжин : НДУ ім. М. Гоголя, 2007. - 294 с. - Бібліогр. в кінці ст..
31. Маланюк Є. Шлях до Шевченка / Євген Маланюк ; Ужгород. нац. ун-т , Н.-д. ін-т україністики ім. М. Мольнара. - Ужгород : Гражда, 2008. - 47 с., [12] с. ілюстр., 1 арк. портр. - (Ucrainica: ad fontes).
32. Мамчак М. А. Тарас Шевченко і флот / М. А. Мамчак. - Снятин : Прут Принт, 2010. - 74, [2] с. : [12] с. ілюстр. - Бібліогр.: с. 75.
33. Мельниченко В. Ю. Шевченківська Москва : авт. енцикл.-хроноскоп / В. Ю. Мельниченко – М. : ОЛМА Медиа Групп, 2009. - 766, [1] с., [48] с. ілюстр
34. Мельниченко В. Тарас Шевченко і Михайло Грушевський на Старому Арбаті / В. Мельниченко. – М. : ОЛМА-ПРЕСС, 2006. - 653, [2] с. : фотогр. - Бібліогр. в підряд. прим
35. Мельниченко В. Тарас Шевченко: "Моє перебування в Москві" / Мельниченко В. - М. : ОЛМА Медиа Групп, 2007. - 508, [2] с. : ілюстр. - Бібліогр. в підрядк. прим.
36. Мельниченко В. Ю. "На славу нашої преславної України": Тарас Шевченко і Осип Бодянський. – М. : ОЛМА Медиа Групп, 2008. - 555, [2] с., [16] с. ілюстр. - Бібліогр. в підрядк. прим
37. Меншиков І. І. Поетичне слово Кобзаря : словник лексичних компонентів атрибутивних конструкцій / Меншиков І. І. - Вид. 2-ге, допов. - [б. м.] : Дирекція ФВД, 2008. - 211 с.
38. Михед П. В. Крізь призму бароко : статті різних років. - К. : Ніка-Центр, 2002. – 334 с. - Бібліогр.: с. 332-334.
39. Науково-методична конференція "Т. Шевченко і сучасність" : (тези доп.) ; [редкол.: О. В. Бобир [та ін.] ; відп. за вип. С. М. Кадетов]. - Чернігів : Десна, 1992. - 35, [1] с.
40. Науково-методична конференція, присвячена 175-річчю з дня народження Т. Г. Шевченка : (трав. 1989 р.) : тези доп. ; [редкол.: О. В. Бобир та ін.]. - Чернігів, 1989. - 41 с.
41. Національний музей Тараса Шевченко. – К. : Мистецтво, 2002. - 222, [1] с. : ілюстр.
42. Огієнко І. (Митрополит Іларіон) Тарас Шевченко / Огієнко І. (Митрополит Іларіон). – К. : Наша культура і наука, 2003. - 430 с. : 1 арк. портр. - Бібліогр.в підряд. прим.
43. Палієнко М. О. Свята пора Кобзаря : поезії. – О. : Маяк, 2007. - 172, [1] с., 1 арк. портр.
44. Панова М. В. Автопортретный цикл Т. Г. Шевченко и жанр автопортрета в культуре романтизма. - Харьков : Новое слово, 2003. - 171 с. : ил. - Библиогр.: с. 153-166.
45. Полянський О. А. Історичні силуети: Б. Хмельницький, Т. Шевченко, Я. Головацький, М. Грушевський, С. Петлюра, Я. Стецько, Р. Шухевич, В. Янів, В. Кубійович, М. Чубатий, І. Драч / Полянський О. А. - Тернопіль : Лілея, 1998. - 126 с. : ілюстр. - Бібліогр.: с. 123-124.
46. Путеводитель по Днепру и его притокам : 32 ил., карты, тарифы и расписания рейсов пароходов. - [Чернигов], 2009. - 245, III с. : ил. + 5 отд. л. карт. - Вых. дан. ориг.: Киев: Издание Днепровского госпароходства, 1928.
47. Реп`ях С. Тарасові сліди: Т. Г. Шевченко на Чернігівщині ; Марево:Т. Г. Шевченко і жінки / Станіслав Реп’ях . - Чернігів : Редакційно-видавничий відділ обласного управління по пресі, 1993. - 131, [1] с.
48. Русанівський В. М. У слові - вічність : мова тв. Т. Г. Шевченка / Русанівський В. М. – К. : Наукова думка, 2002. - 238, [1] с.
49. Салига Т. Ю. Розкуймося, братаймося / Салига Т. Ю. - Ужгород : Гражда, 2009. - 156 с. : ілюстр. - Бібліогр. в підрядк. прим.
50. Самі про себе. Автобіографії видатних українців ХІХ-го століття. - Нью-Йорк : УВАН у США, 1989. - 327 с.
51. Світи Тараса Шевченка : зб. ст. Т. 2. - Нью-Йорк, 2001. - 416 с. : ілюстр. - (Записки наукового товариства ім. Шевченка : філол. секція ; т. 215). - Бібліогр. в кінці ст.
52. Світи Тараса Шевченка : зб. ст. - Нью-Йорк, 1991. - 488 с. : ілюстр. - (Записки наукового товариства ім. Шевченка : філол. секція ; т. 214). - Бібліогр.: с. 453-457.
53. Святий Київ наш великий : малюнки Тараса Шевченка та його сучасників. – К. : Мистецтво, 2004. - Текст укр., англ. ; рез. рос., фр.
54. Семенюк М. Скульптурна Шевченкіана. Кн. 1 : Пам'ятники Т. Г. Шевченку, встановлені за кордоном / Семенюк М. - К., 2007. - 67 с. : ілюстр. - Бібліогр.: с. 66.
55. Скарбниця української культури : зб. наук. пр. Вип. 12 / [редкол.: О. Б. Коваленко (голова) та ін.]. - Чернігів : ЧЦНТЕІ, 2010. - 237 с. : ілюстр. - Бібліогр. в кінці ст.
56. Смілянська В. Л. Шевченкознавчі розмисли : зб. наук. пр. / Смілянська В. Л. ; НАН України, Ін-т л-ри ім. Т. Г. Шевченка. – К., 2005. - 491 с. - Бібліогр. в кінці ст.
57. Сокиринці. - Чернігів : Домінант, 2008. - 1 розг. арк. : ілюстр. - (Чернігівщина туристична).
58. Стельмах Б. Євангеліє від Тараса / Стельмах Б. ; авт. передм. Якимович Б. - Едмонтон, 1986. - 41, [2] с. - (Дрібненька бібліотека ; ч. 12).
59. Тарас Шевченко : бібліогр. покажч. 1989-2003 / [уклад. Г. І. Гамалій]. - К., 2004. - 238 с. + [1] арк. портр.
60. Тарас Шевченко : альбом 1845 року / [упоряд. Гальченко]. - К. : Наукова думка, 2000. - 38, [1] с.
61. Тарас Шевченко в моєму житті : розповіді, статті, нариси. – К. : Фенікс, 2004. - 479 с.
62. Тарас Шевченко. 1989-2004 : матеріали до бібліогр. / [уклад. Г. І. Гамалій]. - К., 2005. - 299 с.
63. Тарахан-Береза З. П. Музей Т. Г. Шевченка у Каневі : путівник / Тарахан-Береза З. П. – Д. : Промінь, 1986. - 178, [3] с. : ілюстр.
64. Тарахан-Береза З. Тарас Шевченко, Святиня і сучасна Україна / Тарахан-Береза З. П. - К. : Просвіта, 2001. - 24 с.
65. Україна: антологія пам`яток державотворення Х-ХХ ст. : дорога до себе : у 10 т. / [редкол.: Дзюба І. М. та ін.]. - К. : Вид-во Соломії Павличко "Основи". - Президентський фонд Леоніда Кучми "Україна".
Т. 7 : Відродження української державності, 2008. - 703 с. - Бібліогр. в приміт.
66. Ушкалов Л. В. Тарас Шевченко / Ушкалов Л. В. - [б. м.] : Фоліо, 2009. - 121, [1] с. - (Знамениті українці).
67. Франко І. Я. Шевченкознавчі студії / Франко І. Я. - Л. : Світ, 2005. - 471 с. - Бібліогр. в підряд. прим. (
68. Хоткевич Г. М. Тарасик. [Кн. 1] / Хоткевич Г. М. - Балаклія : Балаклійщина, 2002. - 589, [2] с.
69. Хроніка - 2000 : укр. культуролог. альм. Вип. 59. Рік вид. XV. – К. : Фонд сприяння розвитку мистецтв, 2007. - 517, [1] с. - Бібліогр. в підряд. прим.
70. Хроніка - 2000 : укр. культурол. альм. Вип. 71. Рік вид. XVI : Україна освітня: історія, персоналії, поступ. – К. : Фонд сприяння розвитку мистецтв, 2007. - 859, [1] с. - Бібліогр. в кінці ст.
71. Хроніка - 2000 : укр. культуролог. альм. Вип. 55-56. Рік вид. ХІІ : Санкт-Петербург і культура України. – К. : Фонд сприяння розвитку мистецтв, 2003. - 807 с. : ілюстр. - Бібліогр. в кінці розд.
72. Цвілюк С. А. Історична мудрість Великого Кобзаря : історизм і соціально-політичний вимір епічних творів Тараса Шевченка. - [б. м.] : Маяк, 2008. - 311 с. - Бібліогр.: с. 306-309 та в підрядк. прим
73. Чанін С. В. Великий рід великої людини : наук.-попул. нарис про Т. Г. Шевченка та його родовід. - [б. м.] : Елібре, 2008. - 158, [1] ілюстр. - Бібліогр.: с. 140. - Авт. на обкл. - Прогр. "Українська книга".
74. Черкаський край - земля Богдана і Тараса : культурол. зб. – К. : Українські пропілеї, 2003. - 774, [5] с. : ілюстр. - Бібліогр. в кінці ст.
75. Чижевський Д. І. Філософські твори : у 4 т. Т. 2 Між інтелектом і культурою: дослідження з історії української філософії / Чижевський Д. І.; НАН України, Ін-т філос. ім. Г.С. Сковороди. – К. : Смолоскип, 2005. - 263 с. - Бібліогр.: с. 255-256.
76. Шевченкіана Василя Леоненка / [упоряд. Л. В. Феофілова]. - Чернігів ; М., 2005. - 16 с. : ілюстр. - Бібліогр.: с. 15-16.
77. Шевченкіана на початку ХХІ століття : матеріали наук.-практ. конф., присвяч. 190-річчю від дня народж. Т. Г. Шевченка, 25 берез. 2004 р. / уклад. В. О. Ярошик. – Х. : ХДНБ, 2004. - 193 с. - Бібліогр. в кінці ст.
78. Шевченкіана української діаспори : кат. вист. / [уклад.: Дмитрієва О. М., Охріменко М. Ю.]. – Х. : Вид-во НУА, 2004. - 33, [1] с.
79. Шевченко Т. Г. Повне зібрання творів : у 12 т. Т. 7 Мистецька спадщина. Живопис і графіка. 1830-1843 / Шевченко Т. Г. ; НАН України, Ін-т л-ри ім. Т. Г. Шевченка. – К. : Наукова думка, 2005. - 503 с. : ілюстр
80. Шевченко Т. Г. Усі твори в одному томі / Шевченко Т. Г. – К. ; Ірпінь : Перун, 2007. - 822 с. : ілюстр. - (Поетична поличка "Перуна"). - Бібліогр.: с. 818.
81. Шевченкова дорога в Білорусь. - Л. : Світ, 2004. - 270 с. : ілюстр., [16] с. : кольор. ілюстр. - (Шевченко і світ).
82. Шляхи сподівань: українська література кінця XVIII - початку XX ст. – К. : Грамота, 2006. - 510, [1] с. - (Шкільна бібліотека).
83. Я дуже щиро Вас люблю...: Шевченко у розповідях сучасників. - Х. : Прапор, 2004. - 351, [1] с.
84. Яцюк В. М. Віч-на-віч із Шевченком : іконографія 1838-1861 р. / Яцюк В. М. - К. : Балтія-Друк, 2004. - 111 с. : іл. - Бібліогр.: с.110.
85. Яцюк В. М. Таїна шевченкових світлин ; Т-во зв'зків з українцями за межами України (Т-во "Україна") / Яцюк В. М. - К. : КВІЦ, 1998. - 87 с. : фотогр. - Бібліогр. в прим.
86. Яцюк В. М. Шевченківська листівка як пам`ятка історії та культури, 1890-1940. – К. : Криниця, 2004. - 486, [1] с. : ілюстр. - (Не забудьте пом`янути). - Текст укр., англ.
Статті:
1. Андрущенко Т. Мистецьке новаторство Шевченка / Андрущенко Т. // Образотворче мистецтво. - 2005. - № 1. - С. 49-51.
2. Білокінь С. Шевченкознавчі праці Федора Ернста / Біленко В. // Слово і час. - 2004. - № 7. - С. 24-34.
3. Барабаш Ю. "В Петрополіськім лабіринті..." : Петербург у житті й творчості Тараса Шевченка / Барабаш Ю. // Сучасність. - 2010. - N 3. - С. 124-146.
4. Бондарчук О. Українські букварі ХІХ - початку ХХ століття у фондах Державної науково-педагогічної бібліотеки України ім. В. О. Сухомлинського : іст. розвідки / Бондарчук О. // Вісник Книжкової палати. - 2009. - N 2. - С. 40-43.
5. Боронь О. Поетика повісті Тараса Шевченка "Музыкант " / Боронь О. // Слово і час. - 2010. - N 3. - С. 30-39.
6. Боронь, О. Без купюр та кожуха : [Т.Шевченко] // Дніпро. - 2011. - N 3. - С. 104-107.
7 Величко Н. Тарас Шевченко як поет, "Славний борець за правду і волю", національний пророк на сторінках часопису "Рідний край" (1906 - 1912 рр.) / Величко Н. // Рідний край. - 2007. - N 1. - С. 93-103.
8. Волощук О. Шевченко. Сургут / Волощук О. // Сіверщина. - 2010. - N 10. - С. 1, 6.
9. Ворона Ю. А. Життя Кобзаря – уроки для нащадків / Ворона Ю. А. // Бібліотечна планета. - 2011. - № 2. - С. 38 : іл.
Рец. на кн. : Чалий, Михайло. Життя і твори Тараса Шевченка / М. Чалий. - К. : Веселка, 2011
10. Гаврилюк Т. Т. "І говорило полотно про муки, про його будні і про його свята..." : усний журнал / Гаврилюк Т. Т. // Вивчаємо українську мову та літературу. - 2010. - N 5. - С. 35-37.
11. Генералюк Л. Алгоритми і варіанти концепту "картина": вплив образотворчого мистецтва на літературний стиль Шевченка / Генералюк Л. // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. - 2011. - № 1/2 . - С. 112-123.
12. Генералюк Л. Міжвидова взаємодія в літературній творчості Тараса Шевченка: гіпотибозис - жанр / Генералюк Л. // Рідний край. - 2009. - N 1. - С. 91 - 100.
13. Герасимчук Н. Кобзареві струни : [поетична композиція] / Герасимчук Наталія // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. - 2011. - № 1/2 . - С. 4-8.
14. Глоба Н. В. Фототипічні, факсимільні та репринтні видання творів Т. Шевченка / Глоба Н. В. // Українська література в загальноосвітній школі. - 2011. - № 2. - С. 41-43. - Бібліогр. в кінці ст.
15. Горбачев Д. Авангардизм ХХ століття і Шевченко / Горбачев Д. // Сучасність. - 2009. - N 8. - С. 102-118.
16. Дегтярьова Г. Засвітити світ правди : мультимедійний урок-дослідження : [за творами Т. Шевченка "Великий льох", "Стоїть в селі Суботові"] / Дегтярьова Г. // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. - 2011. - № 1/2 . - С. 36-46.
17. Дригайло В. Шевченко і Запоріжжя / Дригайло В. // Слово просвіти. - 2005. - № 45. - С. 13.
18. Дудко В. Хто підготував першу публікацію щоденника Тараса Шевченка? / Дудко В. // Сіверянський літопис. - 2010. - N 2/3. - С. 174-184. - Бібліогр. в кінці ст.
19. Карук Н. Єднаючи минуле, теперішнє й майбутнє... : мультимедійний урок засвоєння нових знань у 7 класі : [за твором Т. Шевченка "Заповіт"] / Карук Н. // Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах. - 2011. - № 1/2 . - С. 18-25.
20. Кащенко І. Літературно-музична композиція "Т.Г. Шевченко - художник" / Кащенко І. // Українська мова та література (Шкільний світ). - 2010. - N 8. - С. 19-24.
21. Кислашко О. П. Тарас Шевченко про виховання в дусі християнських ідеалів / Кислашко О. П. // Українська література в загальноосвітній школі. - 2011. - № 7/8. - С. 49-50.
22. Клейменова О.. "Друга половина душі, сповнена життя і радощів" : Шевченко Тарас Григорович / Клейменова Ольга // Віче. - 2011. - № 5. - С. 68-70 : ілюстр.
23. Колосова Н. До історії будинку, що на Козиному болоті // Музеї України. - 2005. - № 6. - С. 18-20.
24. Костенко Н. Про риму і строфіку Шевченка / Наталія Костенко / Колосова Н. // Слово і час. - 2011. - № 1. - С. 23-41. - Бібліогр. в кінці ст.
25. Крухмаль В. Образ жінки-матері у творчості Тараса Шевченка. Поема "Катерина" / Крухмаль В. // Українська література в загальноосвітній школі. - 2010. - N 2. - С. 23-24.
26. Марціковський І. Історія з фактом. Про перебування Тараса Шевченка в Бердичеві / Марціковський І. // Воля і Батьківщина. - 2010. - № 3/4. - С. 217-220.
27. Марцінковський І. Нестор Малеча - перший лексикограф Кобзаревих творів : Шевченкіана / Марціковський І. // Слово Просвіти. - 2012. - № 6. - С. 6-7.
28. Махінчук М. Брати Лазаревські в долі Шевченка / Махінчук М. // Віче. - 2009. - N 19. - С. 66.
29. Мельник О. Раритети незнайомої Шевченкіани / Мельник О. // Українська культура. - 2007. - №5. - С. 30-32.
30. Моклиця М. Тарас Шевченко як психологічний експресіоніст / Моклиця М. // Сучасність. - 2002. - 7-8. - С. 136-149.
31. Навколо Кобзаря // Деснянська правда. - 2011. - 27 берез. (№ 27) . - С. 2.
32. Наумова Н. 1859 рік у житті та творчості Тараса Шевченка / Наумова Н.
// Вітчизна. - 2009. - N 7/8. - С. 147-152.
33. Онищенко Н. Тарас Шевченко і ніжинські греки / Онищенко Н. // Деснянська правда (вільна). - 2010. - N 27. - С. 10.
34. Повернення рарирентних автографів Тараса Шевченка: [в Україну] // Музеї України. - 2006. - №6 . - С. 28.
35. Ракова Л. В. Усе любов`ю зміряне до дна. Кохання й любовна лірика Т. Шевченка / Ракова Л. В. // Вивчаємо українську мову та літературу. - 2010. - N 5. - С. 32-34.
36. Рудницька Г. Вивчення послання Т.Шевченка "І мертвим, і живим, і ненародженним..." // Дивослово (Українська мова i лiтература в навчальних закладах). - 2002. - 12. - С. 33-37.
37. Сапон В. Друга батьківщина Тарас Володимир Сапон // Деснянська правда. - 2011. - 10 берез. (№ 26) . - С. 1.
38. Скиба М. Тарас Шевченко. Твори періоду навчання у Санкт-Петербургській академії мистецтв / Скиба М. // Образотворче мистецтво. - 2006. - №1 . - С. 12-15.
39. Скоць А. До проблеми періодизації творчості Тараса Шевченка / Скоць А. // Дивослово (Українська мова i лiтература в навчальних закладах). - 2006. - 3. - С. 58-62.
40. Смілянська В. Шевченкова романтична поема: система індивідуальних жанрових модифікацій / / Смілянська В. / Слово і час. - 2010. - N 6. - С. 4-19. - Бібліогр. в кінці ст.
.
41. Стратілат М. "Якби з ким сісти, хліба з`їсти" / Стратілат М. // Київська старовина. - 2009. - N 5/6. - С. 171-175.
42. Харчук Р. Проблема прототипу в творчості Тараса Шевченка / Харчук Р. // Дивослово (Українська мова i лiтература в навчальних закладах). - 2006. - 3. - С. 49-54.
43. Шульженко С. "Кобзар" Тараса Шевченка у фондах Книжкової палати України / Шульженко С. // Вісник Книжкової палати. - 2010. - N 12. - С. 29-30. - Бібліогр. в кінці ст.
44. Янкович О. В. Матеріали до факультативу "романизм у контексті світового літературного процесу"( світова та українська літератураЇ / Янкович О. В. // Зарубіжна література в школах України. - 2011. - № 11. - С. 44-47.
45. Яременко В. І. Історична ономастика у творчій спадщині Тараса Шевченка / Яременко В. І. // Український історичний журнал. - 2010. - N 2. - С. 164-178
46. Яремко Г. "Твоя слава, Кобзарю, не вмре, не поляже": літературно-музична композиція / Яремко Г. // Українська література в загальноосвітній школі. - 2010. - N 2. - С. 34-36.
Хочу дізнатися про Шевченка-художника. Допоможіть!
ВідповістиВидалити